Історія школи

Предтечею ЗОШ №1 м. Бара були:

1. Барський єзуїтський колегіум – 1616 – 1773 рр.

2. Василевська (уніатська) школа – 1781 – 1830 рр.

3. Духовне училище 1846 – 1860 рр.

ЗОШ №1 є правонаступницею однокласного міністерського училища відкритого в 1868 році і перетворене в двохкласне міське училище в 1888 році.

В 1902 році приміщення приміщення було перебудоване і відкрито дві школи: жіноча – в правій половині від теперішнього входу, чоловіча – в лівій половині. Навчання тривало 5 років. Три молодших називалися групами, а два старших – класами (тому училище двохкласне). Свідоцтво про повний курс училища давало право займати посади дрібних чиновників, а щоб стати учителем потрібно було пройти ще восьмимісячні курси./Files/images/ek 012.jpg

Навчання було платним від 4 до 8 карбованців на рік, а тому закінчували училище лише діти заможних сімей.

В «Приймальній книзі Барського Народного однокласного училища з 1870 року», знаходимо запис під №125 про те, що 1 вересня 1875 року, склавши екзамен, до 3-ої групи був прийнятий Михайло Коцюбинський – майбутній видатний український письменник. Його однокласником і товаришем був Марк Морейніс (№91), майбутній дільничний лікар Барського району, спогади якого були надруковані.

Першим завідуючим школи («смотритель») був Яків Захарович Петровський, другим – Крохмальний, потім аж до революції – Дмитренко. Наглядачкою (надзиратильницей) жіночого училища працювала Марія Миколаївна Свистунова.

Тривалий час учителем чоловічого училища працював Калиновський, який був репресований в 1921 році за участь в місцевій «Просвіті».

В 1916 році школа перейменована на «Барское высшеначальное городское училище». Термін навчання був 8 років, 4 молодших і 4 старших класів.

З 1921 року школа перейменована в 1-у трудову з семирічним строком навчання. Навчалося тут 250 учнів, педколектив нараховував 16 учителів.

З 1932 по 1938 роки в цьому приміщені була єврейська семирічна школа, а потім до 1941 року Барська російська школа №3.

В час тимчасової окупації міста, школа проводила заняття до 1 грудня 1941 року. Потім групу учнів вдома навчала Тетяна Євгенівна Пржевалінська.

Учитель математики Григорій Михайлович Ярошенко першим серед учителів нашого краю був відзначений найвищою нагородою – орденом Леніна. В воєнний час він працював в московській школі, а потім знову повернувся в Бар.

На передодні визволення району, в січні 1944 року в фашистських за стінах м. Жмеринки загинули учителі-підпільники Костянтин Андріяш, Микола Гринник, Марія Загребельна, Тамара Сілецька, Анатолій Фальборк.

Зразу ж після визволення міста, в кінці березня 1944 року на подвір’ї школи на розбитому німецькому танку відбулося перше засідання педради під керівництвом директора школи Івана Васильовича Білокінного. Біля нього стояли вчителі: Березовська О.Т., Білокінна А.І., Корченвська А.Н., Левицькі Н.Ф., Пржевалінська Т.Є., Янюк Л.І.

Ранком 15 квітня 1944 року приведені в належний вигляд приміщення прийняли учнів. Потім учительський колектив поповнився чоловіками, які повернулися після війни. Школу очолив Клим Олександрович Левицький, його заступником став Самуїл Абрамович Дунаєвич, учителі Герценштейн Д.І., Гонтмахер А.Й., Лапчевський С.І., Будян І.С., Жежеря І.А. Цикал М.І., Панішевський Е.І.

Нове приміщення забудувалось і обладналось в 60-х роках ХХ століття під керівництвом Заслуженого учителя України, передвоєного випускника цієї школи Леоніда Володимировича Шаповалова.

З 1978 року школу очолював вчитель-методист, Відмінник освіти України Віталій Андрійович Камлук.

З 1 вересня 2013 року на посаду директора вступив Нестерук Леонід Борисович.

Микола Йолтуховський, випускник 1959 року Почесний громадянин м. Бара, краєзнавець.

Кiлькiсть переглядiв: 69

Коментарi